Там, де тече прозора річка, веселково виграють капельки ранньої роси, наспівує чудову симфонію шум лісів, перлиною розкинулося мальовниче село Бережниця.

Заселення людей у цій місцевості відноситься до XIII ст., часи нападу на руські землі монголо-татар. Люди з більш доступних місць переселялися в ліси, де б легше було заховатися. В поті чола корчували люди дерева та розширювали орну ріллю.

Саме тут знаходилося фільваркове господарство пана Бруніцкого.

Стрийський сільськогосподарський коледж свою спадщину отримав від Бережницької рільничої школи 1896 р. заснування, яка у 1944 р. була реорганізована у зооветеринарний технікум і у 1956 р. його перенесли до Стрия.

700-річчя села, саме з такої нагоди 10 червня зібралися жителі Бережниці. Святковий концерт з нагоди такої події відбувався вперше. Розпочався він із ознайомлення всіх з історією села, яку документувала вчитель історії Бережницького НВК Марія Василівна Бойків. Урочисту подію мешканці села організували самотужки. Усі були вражені різнобарв’ям талантів учнів та вчителів місцевої музичної школи, хористів церковного хору, колишніх випускників школи (сьогодні студентів муз- та педучилищ), студентки Київського національного університету.

Гостями села були: керівник районного відділу культури Курилишин Ю.М., голова Стрілківської сільської ради, бережничанин, художник, член Національної спілки художників України, викладач Самбірського педучилища ім. І.Филипчака Яремків М.М. Саме він створював герб села. Поезію, написану літератором Романом Пастухом прочитала Білінська Христина. Авторський вірш пролунав з уст Шимко.

Перлиною заходу був виступ музичного колективу «Барви Карпат», за сприяння благодійного фонду «Добре серце». Нотками душевного тепла, української щирої запальної вдачі, позитивним настроєм збагатив бережницьких людей цей гурт.

Настрій свята продовжував жевріти і після появи на небі вісників ночі – місяця і зірок. Місцеві музиканти організували колоритні забави.

Цю яскраву подію мешканці села пообіцяли зробити хорошою традицією, яка мала б виховати повагу до своєї історії, спонукати до розвитку самоповаги та самоусвідомлення своєї сутності, берегти надбання нащадків і ще сильніше полюбити свій рідний край.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *